Сайт для вінницьких студентів
“Я обіцяю створити сайт для вінницьких студентів за умови, що 200 інших вінничан підтримають мене.”
Підключитися можна тут до 1 Серпня 2007 року.
“Я обіцяю створити сайт для вінницьких студентів за умови, що 200 інших вінничан підтримають мене.”
Підключитися можна тут до 1 Серпня 2007 року.
3 червня 2007 року відбулися моби № 18, №19.
На премобі мобери підходили до агента, що сидів з розв*язаними шнурками у парку, і читав книжку. Щоб отримати листівку з інструкціями до мобів вони шалено кричали йому “Не спать!!!!!!!!!”.
Після цього усі мобери стояли в фонтані біля Універмагу і надували мильні кульки під шаленою зливою, наспівуючи “Капітошка я малий” та чомусь “На полє танкі грохоталі”.
Через 40 хвилин висохнувши від дощу мобери побачили НЛО у небі над площею перед “Жовтневим”, про що активно сигналізували перехожим і одне одному, дивлячись у небо, показуючи пальцями, фотографуючи те таємниче НЛО(що кажуть було схоже на літаючий валянок).
Моберів було більше 20.
Сьогодні явно не мій день. Почався він з того, що … скоріше продовжився тим що я не спав цілу ніч((( Я разом з своєю коханою дівчиною робив лабораторні роботи, що нам потрібно обов’язково здати. В 10 ранку я сів на свій велосипед і поїхав до дому, щоб прийняти душ і перевдягнутися, ну і залишити велосипед, бо в університеті нема де його залишити. І тут … і тут все почалося! Спочатку я дізнався, що батько вчора поставив новий замок, але зовсім не подумав з мамою про те, що в мене нема ключа
Я подзвонив до мами пояснив їй ситуацію, вона сказали що подзвонить до папи, а потім до мене. Але це ж мій поганий день тому одазу після дзвінка мій мобільний починає рипіти і вимикається, ааааааааа! Тоді я вирішує подзвонити з таксофону, але виявляється я забув свого гаманця (в ньому телефона картка) у моєї дівчини! Тоді мені не лишається нічого як піти на вулицю і чекати! Я беру свій велосипед і йду в низ. Я прочекав десь годину поки приїхав батько, але нарешті потрапив до дому! Про те ви ж не думаєте, що це все? Потрапивши до дому я зрозумів, що мої лабораторні в моєї дівчини, і що в мене немає з нею зв’язку, тому, що в мене не працюю мобільний і (ааааааааааа!!!!!!) домашній телефон! Але я не розгубився і через інет вислав їй смс, що вже скоро буду. Скоро буду, да? Авжеж? А гаманець, то в неї, аааааааааааааааа!
З. І. Мобільний запрацював і я зателефонувавши дізнався, що можна в університет вже не їхати ))
Я веб-розробник, з 3 річним досвідом. Чому кожного разу коли я хочу допомогти комусь зробити його сайт краще, мене починають обливати брудом? І не тільки володарі ресурси, а й знаходяться інші хто не може зробити, нічого корисне (принаймні з технічної сторони), проте залюбки виляє на мене всі свої негативні емоції. Сьогодні взагалі був здивований, коли один з моїх друзів почав робити те саме((( Але саме головне, для мене, що всі вони не компетентні в питаннях на які ведуть дискусії!!! То чому б не прислухатися до людина, що розуміється на тому, що пропонує?
Є в світі добрі люди, впевнений на 100%! І от одна з таких людей подарувала мені велосипед!!! Так просто подарувала! Велосипед, що треба: два колеса, руль, швидкості перемикаються - все як треба! Тому робіть добрі вчинки і вони обов’язково повернуться до вас збільшені в кілька разів ![]()
13 травня 2007 року відбувся моб №17.
Мобери їхали дві зупинки тролейбусом “зайцями” - з вухами та хрумкотіли при цьому моркву.
Під час роздачі листівок, мобери обмінювались з агентом цікавою річчю !
Моберів було близько 25-ти.
Обговорення
29 квітня 2007 року відбувся моб № 15 і 16. Спочатку, на премобі, мобери купували у агента зернята в кульочках, на яких були написані сценарії мобів. Після, усі мобери стояли в черзі в телефонну будку на площі біля будинку Офіцерів. Там вони сперечались, намагались вигнати агента і зателефонувати, бо їм треба було дуже терміново це зробити…А в результаті таксофон виявився на тех. перерві (обіді :-).
Потім всі мобери з кольоровими кульками пішли до своєї знайомої Свєти в мед. гуртожиток, де під вікнами кричали: “Свєта, виходь…”, - а коли зрозуміли, що вона не вийде до них, сердито лопали кульки і розійшлись геть!!!
Ура, нарешті це сталося, я інтернетизувався по повній програмі і тепер маю адсл. Маю його лише 2 день, а качаю вже 3 фільм ))) Ну думаю, що це лише спочатку мене так пре все качати, а потім заспокоюсь і буду юзати інет як і за звичай))
![]() |
| День народження |
Це переший мій ДН яке було не просто п*янкою, а спражнім святом, адже мої друзі прнихали до мене на роботу привіати мене. Це було супер ![]()
Чому батькам часом так важко буває знайти порозуміння з своїми дітьми? Невже вони і справді вважають, що криком можна чогось навчити?
Я в дитинстві частенько гуляв допізна. Ні я не пив і не курив, я просто міг грати футбол з друзями коли на дворі вже темно і світять лише ліхтарі (романтика:)) чи робити ще щось таке ж безтурботне. І мені ніколи не спадало на думку що батьки можуть за мене хвилюватися. А вони хвилювалися … вони дзвонили по всім моїм однокласникам, викладачам, друзям, шукаючи куди я пропав. Чому ж я так не думав? Можливо тому, що кожного разу як я врешті решт приходив до дому на мене сварилися, кричали, звинувачували в тому, що я безсовісний і безвідповідальний, що я не ціную своїх батьків. Вони вважали, що якщо на мене добре насваритися, то я більше так не зроблю. Напевно так більшість батьків вважають. Але історія повторювалась і не один раз раз. Я знову і знову приходив до дому пізно. Чому? Чому їх метод не спрацював? Можливо тому, що коли мене сварили за мої поступки я автоматично включав захисну оболонку, щоб витримати цей натиск і пропускав все повз вуха? А як інакше, я ж маленька дитина і не готова, що до таких реалій життя.
“Науку” батьків я так і не освоїв за допомогою їх методів, але за то добре навчився кричати. Кричати, не стримувати свої емоції, це ж єдиний шлях щоб комусь щось пояснити, правда? … чи ні? Напевно, що НІ! Напевно існують інші методи, які потрібно відшукати в своєму серці …